У центрі України, в південній частині Житомирської області, на мальовничому березі річки Гнилоп'ять стоїть українське місто Бердичів.
   Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще у II тисячолітті до н.е. На ній виявлено залишки населення періоду бронзи та двох поселень черняхівської культури.
   Історія Бердичева сягає початку ХV ст., коли великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та Звенигородському наміснику Калинину, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом почав називатися Бердичевом.
   Деякі дослідники історії міста вважають, що його назва походить від слов'янського слова "бердо" - урвище. Інші - від слова "берда" - так називали бойову сокиру у слов'ян.
   Тому на гербі сучасного Бердичева зображено бойову сокиру - бердиш - та жезл бога торгівлі Меркурія, що символізує минуле міста як одного з основних центрів торгівлі.
   Після входження Правобережної України під протекторат Росії, Бердичів в кінці ХVІІІ ст ввійшов до складу Волинської губернії як містечко Житомирського повіту. У той час у місті розвинута промисловість: діють 2 шовкові фабрики, шкірзавод, цегельня, пивоварня, млини. Широкого розвитку набули ремесла.
   Починаючи з II половини ХVІІІ ст., у Бердичеві інтенсивно розвивається торгівля. Цьому сприяло вигідне розташування міста на перехресті шляхів із Західної Європи до Росії й надане у 1765 р. право щороку проводити 10 ярмарків. Сюди з'їжджалися купці з Галичини, Прусії, Туреччини, Австрії, Києва, Чернігова і Москви. Річний обіг ярмарок, що проводились у Бердичеві, перевищував 20 млн.крб. сріблом.
   З 1937 року Бердичів стає районним центром Житомирської області. Це місто обласного підпорядкування, значний промисловий і культурний центр Житомирщини.
   Територія міста становить 3533 га, її умовно розбито на 7 мікрорайонів, в яких станом на 01.01.99 проживає 91 тисяча чоловік.
   Крім українців, у місті проживають росіяни, білоруси, поляки, євреї та представники інших національностей.
   На території міста розташовано 24 підприємства різних галузей промисловості, в тому числі: ВАТ завод "Прогрес" /хімічне машинобудування/, ВАТ фірма "Беверс" /верстатобудування/, ВАТ "Шкіроб'єднання ім.Ілліча" /шкіряне виробництво/, ВАТ "Фабрика одежі" /швейне виробництво/, ВАТ "Молокозавод" /харчове виробництво/. Діють 4 підприємства автотранспорту, 5 - комунального господарства, 196 підприємств торгівлі, 85 підприємств, що надають різні види послуг, 54 підприємства громадського харчування, 7 банківських установ, підприємства поштового та електричного зв'язку.
   Бердичів має вигідне економіко-географічне положення, зручні транспортні шляхи.
   Тут перетинаються залізничні магістралі Санкт-Петербург-Одеса, Ужгород-Харків, Київ-Берлін, Сімферополь-Варшава. Через місто проходять автошляхи Мінськ-Ізмаїл, Біла Церква-Кременець.
   Жителі міста мають можливість навчатись у вищих закладах освіти І-П рівня акредитації: машинобудівному коледжі, педагогічному та медичному училищах. Середні профтехучилища №3,4,12 здійснюють підготовку робітників для різних галузей народного господарства
   У 15 загальноосвітніх школах навчається понад ІЗ тисяч учнів, а в 13 дитячих дошкільних закладах освіти та 3-х навчально-виховних комплексах виховується біля 2,5 тис. дітей.
   У місті відкриті 2 дитячі школи мистецтв: музична та художня; централізована бібліотечна система /41 бібліотека/ нараховує 251 тис. примірників і брошур. Запрошують своїх
відвідувачів музей історії М.Бердичева та музей бойової слави 117 гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Б.Хмельницького II ступеня дивізії, міський парк культури і відпочинку ім.Т.Г.Шевченка.
   25 архітектурних пам'яток виразно свідчать про велику історичну спадщину міста. Унікальні пам'ятники ХV-ХVІІІ ст. представлені у Бердичівському історично-культурному заповіднику.
   Архітектурний комплекс включає стіни фортеці з вежами, прибрамний корпус та костьол.
   У 1627 році Київський воєвода Януш Тишкевич заснував кляштор і у 1630 році подарував замок католицькому ордену Босих Кармелітів. У 1998 році в костьолі створено Санктуарій Божої Матері Бердичівської, яка була освячена і коронована Папою Римським Іоанном Павлом II.
   Ще одна пам'ятка архітектури - костьол Святої Варвари, який було споруджено у 1759-1781 роках. 14 березня 1860р. в костьолі, який діє і в наш час, вінчався із графинею Евеліною Ганською великий французький письменник Оноре де Бальзак.
   У Бердичеві розвинута мережа закладів, які займаються розвитком спортивно-масової та фізично-оздоровчої роботи. В місті є 2 стадіони, критий плавальний басейн, дитяча юнацько-спортивна школа та дитячо-юнацький клуб фізичної підготовки.
  Загалом в місті культивується 18 видів спорту. Щорічно проводяться міжнародні змагання з стрибків у висоту на приз В.ОЛонського, які включено до офіційного календаря Міжнародної федерації легкої атлетики.
   Історія Бердичева пов'язана з життям і діяльністю відомих діячів науки і культури. Тут народилися член-кореспондент АН України М.Д.Жудін, доктор історичних наук Л.Б.Кадишев, видатний музикант В.С.Горобець, відомий композитор В.К.Томілін, письменники Джозеф Конрад, В.С.Гроссман, Шолом Алейхем. З успіхом працює російський письменник, наш земляк М.Космін.
   Дарують чудові твори образотворчого мистецтва П.Кучук, член спілки художників України, художник-карикатурист О.Федорук, художники М.Яцюк, Т.Положевець, широко відомі твори скульптора Петра Криворізького.